prunus dulcis

Мигдальне дерево (Prunus dulcis) , більш відоме як мигдальне дерево, є одним з найцікавіших листяних плодових дерев для теплого помірного клімату. Воно добре переносить вапнякові ґрунти, а також є одним з дерев, якому потрібно найменше холодних годин для плодоношення. Фактично, це одне з найкращих плодоносних дерев у регіонах з м'яким кліматом, таких як Середземномор'я, де температура рідко опускається нижче -7°C.

З іншого боку, слід також згадати про його декоративну цінність. Навесні він прикрашається прекрасними квітами, а невдовзі після цього проростає листя, яке зрештою створює дуже приємну тінь . Пізніше ці пелюстки опадають, відкриваючи мигдаль, що дозріває… яким ви зможете насолоджуватися вже через кілька місяців.

Яке походження та характеристики prunus dulcis?

Мигдальне дерево — це невелике листопадне дерево або чагарник, що походить з Центральної та Південно-Західної Азії, а також Північної Африки. Сьогодні воно поширене на більшій частині Піренейського півострова та Балеарських островів. Темпи його зростання від повільних до середніх; іншими словами, за сприятливих умов воно виростає приблизно на 10-20 сантиметрів на рік. Після дозрівання воно досягає висоти близько 8 метрів , хоча в культурі йому рідко дозволяють перевищувати 3-4 метри для полегшення збору врожаю.

Його крона досить округла, дещо відкрита, але дуже густа, утворена простим, черговим, ланцетним листям із зубчастими краями. Його довжина становить від 4 до 12 сантиметрів, а ширина — від 1,2 до 4 сантиметрів. Цвіте навесні , до появи листя. Квіти білі або рожеві, діаметром 1,5 сантиметра.

Після запилення плід починає дозрівати, зрештою перетворюючись на кістянку діаметром від 3 до 5 сантиметрів, всередині якої ми знаходимо насіння, яким є не що інше, як мигдаль. Процес дозрівання триває приблизно від 5 до 6 місяців.

Які цілі застосовуються?

Слива звичайна (Prunus dulcis) має кілька застосувань. Наприклад, найвідоміше – як їжа . Мигдаль можна їсти навіть зеленим, хоча після дозрівання він має приємніший смак. Фактично, стиглий мигдаль їдять або свіжим, або як інгредієнт у десертах, таких як нуга, тістечка, морозиво, і навіть як рослинне молоко (мигдальне молоко, яке дуже рекомендується, якщо у вас непереносимість лактози).

Ще одне застосування — медичне . Мигдальну олію використовували при дерматиті, сухій шкірі, незначних опіках і навіть запорах. Однак важливо проконсультуватися з лікарем, перш ніж розпочинати будь-яке лікування, оскільки не всі реагують однаково на одні й ті ж продукти… і важливо піклуватися про своє здоров’я.

Зрештою, ще одне поширене використання — декоративне . Це дуже гарне дерево, яке дає гарну тінь, витримує високі температури та чудово виглядає в невеликих садах. Його також іноді вирощують як бонсай.

Який догляд за мигдальним деревом?

Мигдальне дерево потрібно вирощувати на відкритому повітрі. Його коріння не є інвазивним, але щоб уникнути проблем, бажано садити його на відстані щонайменше п'яти метрів від стін, труб та інших перешкод. Таким чином, ви зможете милуватися ним у всій його красі з самого початку. Ґрунт має бути родючим і добре дренованим, перевага надається вапняним ґрунтам.

Йому потрібен помірний полив, особливо влітку . В ідеалі поливати 2-3 рази на тиждень протягом цього сезону, а в решту року трохи рідше. Скористайтеся теплими місяцями, щоб удобрювати його органічними добривами, такими як гній або гуано.

Його можна вирощувати в горщику із сумішшю, що містить 30% перліту, але пересадка є делікатною . Потрібно бути обережним, щоб не пошкодити коріння, тому пересаджувати його слід лише тоді, коли ви абсолютно впевнені, що воно добре вкоренилося, тобто коли коріння з'являється з дренажних отворів. Пересадку слід проводити навесні, до появи листя.

Витримує морози до -7ºC , а також короткочасну посуху.